Національно-патріотичне виховання

Одним з завдань Сквирського дошкільного навчального закладу ясла-садок  №5 «Калинка» є спрямування діяльності навчального закладу на реалізацію заходів Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді (наказ МОН № 641 від 16.06.2015 року "Про затверждення Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді").
Для успішного виконання поставленого завдання національно-патріотичне виховання дошкільників здійснюється у ДНЗ комплексно – через навчальний процес, виховну роботу, краєзнавчу роботу, співпрацю з родиною.
          Здебільшого робота проводиться під час занять з художнього читання, мовленнєвої, зображувальної та еколого-валеологічної діяльності. Заняття проводяться відповідно до змісту програми виховання і навчання дітей віком від двох до семи років «Дитина» та «Впевнений старт». Метою національно-патріотичного виховання є формування у молодого покоління високої патріотичної свідомості, виховання любові до рідного дому, сім’ї, дитсадка, з якої зароджується любов до рідної країни, а також виховання шанобливого ставлення до людини трударя та результатів її праці, рідної землі, захисників Вітчизни, державної символіки, традицій держави, загальних народних свят.

        

  •    Слово «патріот» походить з грецької мови. У стародавніх греків так іменувалися земляки (люди, які народилися в одному місці). Інша назва земляків – співвітчизники. Уже в самому древньому значенні слова «патріот» відбивається зв'язок між людиною і місцем її народження.

           Місце народження називають по-різному: Батьківщина, Вітчизна. Батьківщина у людини одна, як і рідна мати. Часто ці два слова звучать поруч – Батьківщина-мати.

           Що означає бути патріотом? Сучасний словник визначає значення слова «патріот» так: це людина, яка любить свою Батьківщину, віддана своєму народу, здійснює подвиги в ім'я інтересів своєї Батьківщини.

          Як відповісти на запитання: «За що ми любимо матусю?» Сказати можна багато, але от чи буде відповідь повною? Не так просто відповісти і на запитання: «За що люди люблять Батьківщину?» Кожен може дати свою відповідь, але от чи буде ця відповідь єдино правильною?

          Любов до Батьківщини, або патріотизм, зовсім не означає хвалити все своє тільки тому, що це рідне. Справжньому патріоту властиво бачити навколо себе не тільки гідності, але й недоліки. От тільки істинний патріот буде намагатися зробити життя у себе на батьківщині краще, гідніше.

         Метою роботи по патріотичному вихованню є: реалізація комплексного підходу до розвитку дитини та здійснення інтелектуального, морального, фізичного розвитку дошкільників за допомогою ознайомлення зі своєю Батьківщиною.

Завдання, які стоять перед педагогами

Освітні:

  •  на прикладі ближнього природного оточення познайомити дошкільнят з навколишнім світом, допомогти їм усвідомити своє місце в ньому;
  •  вчити орієнтуватися в природному середовищі існування;
  • залучати дітей до національних традицій українського народу.

Розвиваючі:

  • засобами патріотичного виховання розвивати інтелект дитини, формувати наочно-образне мислення, творчі здібності, елементи самостійності, навички взаємин з дорослими і однолітками;
  • формувати дбайливе ставлення до природи і всього живого;
  • розвивати інтерес до українських традицій і народних ремесел;
  • розвивати почуття відповідальності і гордості за свою країну.

Виховні:

  • виховувати дошкільників, розвиваючи дбайливе ставлення до природи і людей свого краю, країни;
  • виховання у дитини любові і прихильності до своєї сім'ї, дому, дитячого садка;
  • виховання поваги до праці.

        Дані завдання повинні вирішуватись у всіх видах дитячої діяльності: на           заняттях, в іграх, у праці, в побуті. Щоденно виховувати в дитині не тільки патріотичні почуття, а й формувати її взаємини з дорослими і однолітками.

Засоби навчання:

  •  національні іграшки, книги, ілюстрації та ін.;
  • мультимедійні посібники, звукозаписи;
  • рольова гра, колективно-творча гра;
  • спеціально підібраний мовний матеріал;
  • розучування віршів, пісень;
  • інсценування казок, віршів, пісень;
  • ігри рухливі, дидактичні, тематичні, творчі.

Виховання у дітей любові до Батьківщини

          Любов до Вітчизни починається з любові до своєї Малої Батьківщини - місця, де людина народилася.

          У цьому звязку величезного значення набуває визначення мети, завдань, змісту та засобів патріотичного виховання дітей дошкільного віку.

До основних завдань патріотичного виховання дошкільнят належать:

формування любові до рідного краю (причетності до рідного дому, сімї, дитячого садка, міста);

формування духовно-моральних взаємин;

формування любові до культурного спадку свого народу;

виховання любові, поваги до своїх національних особливостей;

почуття власної гідності як представників свого народу;

толерантне ставлення до представників інших національностей, до ровесників, батьків, сусідів, інших людей.

           Патріотичне виховання дошкільнят має вирішувати ширше коло завдань, ніж ті, що зазначені. Це не лише виховання любої до рідного дому, сімї, дитячого садка, але виховання шанобливого ставлення до людини-трударя та результатів її праці, рідної землі, захисників Вітчизни, державної символіки, традицій держави, загальнонародних свят.

           Дитина старшого дошкільного віку може і повинна знати, як називається країна, в якій вона живе, її головне місто, столицю, своє рідне місто чи село, які в ньому є найголовніші визначні місця, яка природа рідного краю та країни, де дитина живе, які люди за національністю, за особистими якостями населяють її країну, чим прославили вони рідну країну і увесь світ, що являє собою мистецтво, традиції, звичаї її країни.

           У дошкільників поступово формується „образ власного дому” з його укладом, традиціями, спілкуванням, стилем взаємодії. Дитина приймає свій дім таким, яким він є, і любить його. Це почуття „батьківського дому” лягає в основу любові до Батьківщини, Вітчизни.

           Завдання батьків формувати любов, приязнь до рідного дому, бажання берегти його, робити кращим. Важливо, щоб у дитини в сімї були свої обовязки, щоб її не звільняли через малі роки від спільної праці, - це сприяє зміцненню „почуття сімї”.

          Наступний етап - виховання любові та приязного ставлення до свого рідного міста. Ця частина роботи потребує більше опиратися на когнітивну сферу, на уяву дитини та її память.

        Для дитини місто конкретизується вулицею, тобто вона усвідомлює себе перш за все жителем своєї вулиці. Щоб діти „відчули” своє місто, їм необхідно про нього розказувати та показувати його. Разом із батьками діти їздять по місту. Інколи екскурсію вдається організувати також дитячому садку.

        Діти старшого дошкільного віку можуть і повинні знати назву свого міста, його головні вулиці, визначні місця. Докладніше про роботу у цьому напрямку розкриємо нижче в змісті даного матеріалу.

        Назву країни можна закріпити з дітьми в іграх („Хто більше назве країн”, „З якої країни гості”, „Чия це казка”, „З якої країни ця іграшка”), у вправах типу „Із різних назв країн визнач нашу країну”, „Пошукаємо нашу країну на карті, глобусі”, „Як написати адресу на конверті” тощо.

        Діти повинні знати назву столиці нашої Батьківщини, її визначні місця.

        Розгляд ілюстрацій, слайдів, відеофільмів, художні твори, розповіді дорослих, фотографії, екскурсії, малювання, ігри-подорожі - все це допомагає вирішувати поставлене завдання. Дітей знайомлять із символікою країни, розповідають, що у кожної країни є свій прапор, герб, гімн. Розповідають де і коли вони можуть їх побачити.

        При ознайомленні з природою рідної країни акцент робиться на її красі, розмаїтті, багатстві, на її особливостях. Діти повинні отримати уявлення про те, які тварини живуть в наших лісах, які ростуть дерева, за яким деревом можна відразу визначити Україну („Без верби і калини нема України”), які квіти цвітуть на українських полях і луках (кульбабки, волошки, маки).

        Важливим напрямком роботи по вихованню любові до Батьківщини є формування у дітей уявлень про людей рідної країни. Перш за все необхідно згадати тих людей, які прославили нашу країну - художників, композиторів, письменників, винахідників, вчених, мандрівників, філософів, лікарів (вибір залежить від вихователя). Необхідно на конкретних прикладах, через конкретних людей познайомити дітей з „характером” українського народу (творчі здібності, вмілість, пісенність, гостинність, доброзичливість, чутливість, вміння захищати свою Батьківщину). Вихователь намагається познайомити дошкільнят з людьми, яким притаманні якісь певні якості чи вміння, залучити дітей до їх діяльності.

        Неабияке значення для виховання свідомого громадянина є прищеплення шанобливого ставлення до героїв війни, ветеранів, до памяті про тих, хто загинув, захищаючи Вітчизну; поваги до воїнів - захисників, кордонів Батьківщини. Діти з щирою вдячністю йдуть разом із батьками та вихователями до обеліска Слави, покладають квіти. Дуже великий вплив мають бесіди, зустрічі з ветеранами, екскурсії, використання пісень, віршів, наочного матеріалу. Добре коли після кожного заходу малята беруть у руки олівці та фарби й відтворюють свої враження в образотворчій діяльності.

        У старших дошкільнят мають скластися поняття сімї, родини, роду. Вони повинні знати всіх своїх хоча б дво- і троюрідних братів та сестер.

         Шести-семирічні діти вже можуть дати відповідь на запитання: "Чим відрізняється традиційне житло українців - хата (в т.ч. і сучасний варіант) від житлових будівель інших народів?"

         Відповідь має сформуватися у результаті власних спостережень  або за матеріалами хоча б телепередач: охайність, доглянутість, привітність, чистота. Отже, національна риса - відчуття краси.

         Відповідь на запитання "Як традиційно зверталися українці до батька-матері, дідуся-бабусі?" - "На Ви" - свідчить про шанобливе ставлення українців до старших людей.

         Шести-семирічні діти можуть і повинні знати і вміти співати хоча б один десяток українських народних пісень.

Особистісні якості та риси характеру, притаманні свідомому громадянину й патріоту

  • повага до батьків, свого ро­доводу, традицій та історії рідного народу;
  • пра­цьовитість;
  • висока художньо-естетична культура;
  • патріотична самосвідомість та громадянська від­повідальність, готовність працювати для розквіту Батьківщини, захищати її;
  • повага до Конституції, законів Української держави;
  • досконале знання державної мови.

Правила Українського вихованця

  • Будь свідомим громадянином України, пишайся тим, що ти – українець.
  • Поважай і люби свій народ, свою землю, свою історію і культуру.
  • Дорожи честю української символіки, знай Гімн України і достойно його виконуй.
  • Шануй пам’ять своїх предків і тих, хто впав у боротьбі за волю України.
  • Люби своїх сестер, братів, поважай старших.
  • Підтримуй українські звичаї і традиції своєю участю у них.
  • Виховуй себе ввічливим, культурним, грамотним і сильним.
  • Гідно поводься у громадських місцях, на вулиці, не забувай, що ти – представник української нації.
  • Поважай культуру, звичаї і мову інших народів.
  • Будь впевнений: мати і Україна – то найсвятіші слова.

Проведені заходи

На заняттях діти з цікавістю знайомляться з народними традиціями, під музичний супровід виконують українські дитячі пісеньки. Дітей знайомлять із символікою країни, розповідають, що у кожної країни є свій прапор, герб, гімн. Розповідають де і коли вони можуть їх побачити.  При ознайомленні з природою рідної країни акцент робиться на її красі, розмаїтті, багатстві, на її особливостях. Діти повинні отримати уявлення про те, які тварини живуть в наших лісах, які ростуть дерева, за яким деревом можна відразу визначити Україну.

День прапора                                      
Свято козацької слави, 13 жовтня 2017                                      
Тематичний тиждень «Дні України»
Народознавство як складова частина педагогічного процесу
Тепло долонь і розуму, і серця я Україні милій віддаю, 23 серпня 2016
Калина-символ українського народу, серпень 2015

Дидактичні ігри та вправи "МОЯ УКРАЇНА"