ПАМ’ЯТКА БАТЬКАМ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЗИТИВНОГО ЕМОЦІЙНОГО НАСТРОЮ ДИТИНИ ВДОМА

Для того, щоб зібрати іграшки, можна влаштувати змагання. При цьому візьміть у ньому активну участь, але не перестарайтеся. У дитини має бути окрема роль.

Щоб дитина не брала шампунь чи зубну пасту, яка належить дорослим, можна дати їй ними покористуватися чи купити ці предмети особисто для неї. Для неї, як і для дорослої людини, дуже важливо мати свої особисті речі.

Важливо поділити для дитини предмети на ті, якими можна гратися і якими гратися заборонено.

Маленькі діти весь час просяться на руки, хочуть, щоб їх обіймали, пестили. Вони мають особливу потребу в тілесному контакті зі своїми батьками і готові це робити повсякчасно. Нам здається, що вони вередують. Але для дитини до п’яти років це життєво важлива потреба. І якщо дитина не отримує потрібної їй кількості тілесних дотиків, вона може вирости вередливою.

Якщо дитина не хоче йти на вулицю, то важливо зрозуміти, чому це відбувається. Найімовірніше, для цього є конкретна причина: їй немає з ким товаришувати, її кривдять, їй не подобається одяг чи взуття, в цей момент їй просто хочеться залишитися вдома, малюка захоплює якась домашня гра тощо.

Вдягання перетворюється на катування, наприклад, тоді, коли дитину постійно’ вдягають у те, що їй не до вподоби. їй можуть не подобатися ці штани, сорочка чи спідниця. Згадайте, як ретельно ви добираєте свій гардероб залежно від ситуації. Але в будь-якому випадку ви хочете виглядати привабливо.

Крім того, річ, яку ви запропонували дитині, може бути для неї незручною.

Чому ігри закінчуються сльозами? Буває так, що дитина накопичила багато негативних емоцій і гра допомагає їх виразити. Але емоцій так багато, що їй важко з ними впоратися й виразити одразу. Тому дитині важко зупинитися й заспокоїтися. Крім того, іноді дорослі самі провокують гру, яка поступово перетворюється на бійку. Дитині, на відміну від дорослого, важко зупинитися. І як наслідок — сльози, крик і образа.

Одна з найболючіших проблем — підготовка до сну. Напевно, буде краще, якщо ви заздалегідь попередите дитину про те, що, скажімо, через півгодини слід лягати в ліжечко. Можете тактовно приєднатися до гри й допомогти дитині закінчити її вчасно, знижуючи поступово темп чи завершуючи сюжет. Можна пообіцяти поговорити перед сном про щось цікаве, розповісти щось чи прочитати улюблену казку. Для дитини важливо, щоб ви знайшли час побути з нею перед сном.

Загальні рекомендації персоналу груп, у яких перебувають діти адаптаційного періоду

Вільний режим дня (залежно від потреб емоційного стану дитини), менше зарегламентованості дитячої діяльності, більше вільного часу (особливо у другій половині дня) для освоєння дитиною нового життєвого простору.

Не слід примушувати дітей брати участь у заняттях, їсти і спати. А інакше виникає негативне ставлення до нового середовища, закріплюються негативні умовні зв’язки. Як результат — адаптація затягується.

Повторення навчального матеріалу за минулий рік. Педагогічну роботу проводити за програмовими завданнями, визначеними для роботи з дітьми раннього віку.

Кожного дня проводити заняття з мовленнєвого розвитку (читання казок, перегляд діафільмів, дидактичні ігри тощо).

Застосовувати музикотерапію. З цією метою використовувати живу музику, магнітофон, платівки. Бадьора знайома музика вранці в магнітофонному записі звучить 10—15 хвилин; спокійна, рефлексуюча — ввечері (10—15 хвилин). Можна записати знайомі дітям музичні твори (за програмою) або класичні, які особливо добре викликають релаксацію (Баха, Чайковського, Шопена). Це має зробити музичний керівник.

Створювати умови для розвитку дрібної моторики рук (куточки, спеціальні заняття).

Стиль спілкування педагога з дітьми має бути демократичним.

Свідомий підхід до процесу соціальної адаптації дитини характеризує позицію педагога, відображає його ставлення до певного образу дитини. А це, у свою чергу, втілюється в конкретному стилі педагогічної діяльності.

Спілкування на початковому етапі має включати в себе:

а) дотик (погладжування, перебирання пальчиків дитини, обнімання тощо);

б) посмішка (супроводження спілкування приязною посмішкою, відповідь посмішкою на ініціативну посмішку дитини);

в) погляд (дивитися в очі дитині під час спілкування, тримати контакт поглядами);

г) розмова (ласкава (ласкава інтонація, називання дитини по імені, діалог із нею);

д) поступовий перехід вд довербального (або ситуативно-ділового) спілкування до мовленнєвого.