Шановні батьки!

У віці 2,5 – 3,5 роки відбуваються особливі зміни психічних функцій дитини. Саме цей період в психології називають кризою трьох років.

На новому витку розвитку критична ситуація позначається спеціальними термінами: вік упертості, криза самостійності, криза незалежності.

Симптоми поведінки

  1. Впертість. Дитина домагається свого лише тому, що так забажала. Малюк може довго відмовлятися йти додому з прогулянки лише тому, що так забажав, а змінювати рішення не хоче. У дітей зі слабкою нервовою системою це проявляється у вигляді вередливості. Дитина розуміє, що не можна, але наполягає на своєму.
  2. Негативізм. Це не просто небажання виконувати вказівки дорослого, а прагнення робити все навпаки. До того ж це проявляється ніби проти волі самої дитини і часто всупереч її власним інтересам. Суть негативізму в тому, що дитина не робить чогось тільки тому, що її про це попросили.
  3. Свавілля. Дитина все хоче бачити й робити сама, веде боротьбу за свою самостійність.

Дорослі по різному ставляться до такої поведінки дитини. Одні з гордістю, другі з роздратованістю, треті з тривогою і відчуттям безпомічності. Тому пропонуємо відшукати найбільш правильний підхід розв’язання проблем.

 

Встановити причини вередливості. Ними можуть бути:

  • Погане самопочуття.
  • Заклик до спілкування.
  • Реакція на батьківську заборону.
  • Стриміння до самостійності.
  • Порушення режиму дня.
  • Адаптаційний період, різка зміна звичного стереотипу життя.
  • Занадто багато нових вражень.
  • Копіювання поведінки іншої людини.
  • Неправильна спрямованість родинного виховання.
  • Тривале перебування дитини сам на сам з непосильними для неї проблемами.
  • Невміння розподілити час та організувати своє дозвілля.
  • Відсутність інших шляхів для самоствердження та самореалізації.
  • Прагнення привернути до себе увагу.
  • Спроба розважитися.

 

Попередити та подолати появу вередливості можна, якщо:

  • вимоги виражати в наполегливій, але спокійній формі;
  • всі члени сім’ї будуть єдині у вимогах до дитини;
  • розвивати самостійність у спільній діяльності з дорослими;
  • не соромити за плач, а поспівчувати або відволікти;
  • не наказувати за істерику, особливу біль дитині доставляє ворожість мами, батька;
  • рідше забороняти дитині „все
  • не переривати безцеремонно гру дитини;
  • класти спати в один і той же час;
  • дивитися по телевізору тільки програми, а не все підряд;
  • запрошувати в гості друзів у визначені дні.

 

Підготувала практичний психолог Сквирського ДНЗ №6 «Ромашка»